Я повертаюся додому і вже з першого поверху чую матюkи від свекрухи і зовиці в мою адресу, починаючи з другого поверху і до четвертого, я бачила свої речі всюди і скрізь.

Ще кілька років тому я жила з цивільним чоловіком. У нас все було відмінно, або мені здавалося, але nроблема була в тому, що хлопець не поспішав ні заміж мене звати, ні дітей заводити. Йому подобалася така безтурботність, а годинник-то цокав, я не молоділа. Саме тому, побачивши на горизонті галантного чоловіка з серйозними намірами, я відразу ж кинулася в його обійми. Через півроку милих зустрічей і підліткових зізнань, Олександр покликав мене заміж, нарешті. Я була на сьомому небі від щастя, але там я протрималася недовго. У мого чоловіка була 28-річна сестра, яка ще жила з мамою. Повірте, образ типової старої діви був злизаний саме з моєї зовиці. В ній злості було більше, ніж крові і плоті.

Загалом, свекруха з золовкою перетворили моє сімейне життя на kошмар. То я не так пил прибираю, то я погано стежила за порядком у домі, то погано готую і чоловіка голодним залишаю. Одного разу вони мені взагалі пред’явили, що я рідко посміхаюся. Ну, звичайно, луснеш від сміху з ними. Коли мої нерви були вже на межі, і я думала вже подати на роз лучення, мені написав kолишній цивільний чоловік. Він розповів, що дуже сумує за мене і хотів би повернути ті дні, коли ми були разом. Також я дізналася, що kолишній трохи не спився, коли дізнався про моє весілля. Він багато разів мені пропонував зустрітися і поговорити, але я відмовлялася, все ж я була заміжня, і це було б неприйнятним для мене.

Однак, за класикою, листування з kолишнім побачив мій чоловік. Але він не одразу мені про це сказав, а покликав своїх королев щурів на нараду, а ті вирішили влаштувати мені грандіозне прощання. Уявіть картину маслом: я повертаюся додому і вже з першого поверху чую матюки від свекрухи і зовиці в мою адресу, починаючи з другого поверху і до четвертого, я бачила свої речі (одяг, косметику, взуття) всюди і скрізь. Я абияк зібрала, що встигла, викликала таксі і поїхала під гучний регіт сусідів, що спостерігають за всім, що відбувається з цікавими поглядами. Тепер я хочу повернутися за своїми речами, але боюся, адже другого такого цирку я не витримаю. Як би я не хотіла зберегти сім’ю, мене вже до неможливого зганьбили родички чоловіка, в той будинок я більше не повернуся.

А те, що під час мого відходу чоловік просто сидів на кухні і чекав, поки мати і сестра зі мною розправляться, лише служить ще одним вагомим аргументом на користь того, щоб сміливо забити на цю сімейку. Так, я йшла по слизькій доріжці, але фактично я чоловікові не зрад жувала і не думала про це. А він повів себе, як справжній козел і мамин синок.Ще кілька років тому я жила з цивільним чоловіком. У нас все було відмінно, або мені здавалося, але nроблема була в тому, що хлопець не поспішав ні заміж мене звати, ні дітей заводити. Йому подобалася така безтурботність, а годинник-то цокав, я не молоділа. Саме тому, побачивши на горизонті галантного чоловіка з серйозними намірами, я відразу ж кинулася в його обійми. Через півроку милих зустрічей і підліткових зізнань, Олександр покликав мене заміж, нарешті. Я була на сьомому небі від щастя, але там я протрималася недовго. У мого чоловіка була 28-річна сестра, яка ще жила з мамою.

Повірте, образ типової старої діви був злизаний саме з моєї зовиці. В ній злості було більше, ніж крові і плоті. Загалом, свекруха з золовкою перетворили моє сімейне життя на kошмар. То я не так пил прибираю, то я погано стежила за порядком у домі, то погано готую і чоловіка голодним залишаю. Одного разу вони мені взагалі пред’явили, що я рідко посміхаюся. Ну, звичайно, луснеш від сміху з ними. Коли мої нерви були вже на межі, і я думала вже подати на роз лучення, мені написав kолишній цивільний чоловік. Він розповів, що дуже сумує за мене і хотів би повернути ті дні, коли ми були разом. Також я дізналася, що kолишній трохи не спився, коли дізнався про моє весілля. Він багато разів мені пропонував зустрітися і поговорити, але я відмовлялася, все ж я була заміжня, і це було б неприйнятним для мене. Однак, за класикою, листування з kолишнім побачив мій чоловік. Але він не одразу мені про це сказав, а покликав своїх королев щурів на нараду, а ті вирішили влаштувати мені грандіозне прощання.

Уявіть картину маслом: я повертаюся додому і вже з першого поверху чую матюки від свекрухи і зовиці в мою адресу, починаючи з другого поверху і до четвертого, я бачила свої речі (одяг, косметику, взуття) всюди і скрізь. Я абияк зібрала, що встигла, викликала таксі і поїхала під гучний регіт сусідів, що спостерігають за всім, що відбувається з цікавими поглядами. Тепер я хочу повернутися за своїми речами, але боюся, адже другого такого цирку я не витримаю. Як би я не хотіла зберегти сім’ю, мене вже до неможливого зганьбили родички чоловіка, в той будинок я більше не повернуся. А те, що під час мого відходу чоловік просто сидів на кухні і чекав, поки мати і сестра зі мною розправляться, лише служить ще одним вагомим аргументом на користь того, щоб сміливо забити на цю сімейку. Так, я йшла по слизькій доріжці, але фактично я чоловікові не зрад жувала і не думала про це. А він повів себе, як справжній козел і мамин синок.