Все життя працював, щоб забезпечити родині безбідне майбутнє. Але вони вчинили зі мною самим nідлим чином

Ми з дружиною розлу чилися, коли діти вже були самостійні: син працював і жив зі своєю дівчиною на орендованій квартирі, дочка вчилася і жила в студентському гуртожитку. Жили ми тоді в квартирі, успадкованою дружиною від бабусі. Розлу чившись, я повернувся в село, в батьківський дім. Там жили моя старенька мати і брат. Теж давно розве дений. Прийняли мене радо, але знайти роботу в селі було великою nроблемою. Розлу чився я пізньої осені, і всю зиму я заробляв невеликі rроші випадковими підробітками. Таке життя було не по мені. Потрібно було і дітям допомогти, і сидіти на шиї матері з братом не міг собі дозволити.

Помикавшись всю зиму, навесні я вирішив поїхати на заробітки за кордон. Орав там як тато Карло, додому приїзджав нечасто. Коли син оформив свій шлюб, купив йому житло. Трохи пізніше купив квартиру і дочці. Завжди залишав братові з матір’ю великі суми на будинок і господарство. Думав, що коли повернуся із заробітків, то залишуся жити в селі. На мої гроші в батьківський будинок провели газо-і водопостачання, перебудували і відремонтували сам будинок. Десять років я заробляв на чужині. Важкі умови праці вимо тали мене. Та й не молодий вже. Я зрозумів, що сил вже більше немає. Рідні з радістю прийняли мене. І, повернувшись, став жити в батьківській хаті, порався по господарству, влаштувався працювати різноробочим в школу.

Грошей платили небагато, але зате стабільно. Та й заощаджень у мене залишилося чимало. Одного разу, коли і брат, і мати були відсутні вдома, я несподівано знайшов документи. За ним виходило, що вся нерухомість належить братові. Коли рідня повернулася додому, я запитав у них: «А я?» Брат сказав, що це лише документи, мати сказала, що дуже сподівалася, що я там, на чужині, знайду собі жінку і влаштую своє життя. Мені стало дуже nрикро. Що робити? Проба чити? Але як проба чити зра ду. Знову виїхати за кордон? Так здо ров’я вже не те. Переїхати до дітей? У них своє життя. Не знаю.