Після того, як дружина пробовталася уві сні, що зра джує мені, я відразу ж вирішив провести т ест на батьківство з нашим сином. Коли прочитав результат холодне тре мтіння пішло по тілу

Кілька років тому я познайомилася з моєю дружиною. Мені було 27, їй 24. Я маю велику компанію друзів. Ми любили сходити разом на вечірки, гуляли до раннього ранку. Був період, коли ми майже щовечора ходили по клубам. І ось одного з цих днів, коли ми з друзями були на дискотеці, я побачив Катю. Вона відрізнялася від натовпу, як світло у пітьмі. Тому й привертала увагу всіх, особливо хлопців. Красива, з довгим волоссям, з ніжною усмішкою і з блакитними, як небо, очима. Я закохався у неї з першого погляду. Півроку знадобилося, щоб завоювати її. Ми зустрічалися рік, а потім побралися. Незабаром у нас народився чудовий синочок. Я дякував дружині тисячу разів, що ощасливила мене.

Я носив її на руках, і робив все, щоб ділити з нею всі труднощі материнства та післяпологової деnресії. Коли я вперше взяв сина на руки, відчув неповторні почуття. Тоді я зрозумів, що він найважливіший чоловік у моєму житті. Я намагався допомогти дружині і в побуті, незважаючи на те, що робота забирала в мене багато сил і часу. Правда, іноді мене відправляли у відрядження, і я залишав їх самих. Моя дружина мала таку особливість: вона розмовляла уві сні. Вона не говорила безглуздих, окремих слів, а вимовляла повноцінні пропозиції. Завдяки цьому я дізнався правду. Тієї ночі я почув це: — Микито, я завжди любила тебе. Чоловік ні про що не дізнається, будь спокійним.

Ці слова вселили в мене підозру, що я не біологічний батько мого сина. Ніякого Микиту я не знав; це означає, що дружина добре його приховує від мене, значить — тут щось негаразд твориться. Я не став лая тись із дружиною, бо в мене не було доказів. Але наступного ж дня я зробив тест на батьківство. Поки я чекав на результати, ледве стримував свої емоції. Дружина помітила, що зі мною щось не так, але я прикривався труднощами на роботі. У тесту негативні результати. Не я біологічний батько мого синочка. Шість років я виховував чужу дитину. І тепер я у безвиході. З одного боку, я не можу мовчати та пробачити зраду. Але, з іншого боку, я не зможу без сина, він моє життя. І дружину також дуже люблю.