Я помічала у чоловіка див ності у поведінці, але коли він замкнув мене в квартирі напередодні nологів, я усвідомила – час тікати

Я почала зустрічатися з Андрієм, коли мені було 22 роки. Він мене балував усім, чим можна було. Я була настільки щасливою, що вже хотіла з ним створити сім’ю, навіть уже думала про дітей. Ми одружилися 3 роки тому. Я знала, що після заміжжя життя змінюється, але не думала, що так. Все було добре і нічого не віщувало лиха. Але в нас виникло непорозуміння, іноді він поводився дуже див но. Спершу я на це не особливо звертала увагу, казала собі, що з усіма буває таке. Свекруха одного разу прийшла до мене і сказала, що їй треба терміново зі мною поговорити.

Мене ця розмова дуже насторожила, бо видно було, що вона чимось стурбована. -Ганно Іванівно, а що таке? Із Андрієм щось не так? Нещодавно Андрій пішов до лікаря, бо сkаржився на здоров’я. Тому я одразу подумала про нього. Я попросила чоловіка сходити в магазин, щоб ми зі свекрухою змогли спокійно поговорити. — У нього до знайомства з тобою була психологічна проблема, але він вилікувався. Зараз, як я зрозуміла, він знову страждає на ці кошмари. Постався до нього з розумінням і підтримай його. Я люблю сина, не хочу, щоб він страждав. Я не знала, що сказати, на той момент я втратила мову. Коли свекруха пішла, то вирішила поговорити з чоловіком; він мені все розповіла.

Я гнівалася на нього, бо він усе це приховував від мене. З цього дня і почалося пекло у наших стосунках. Він почав користуватися своїм становищем, і ми почали більше сва ритися. Він мене завжди робив винною. Я не могла вже терпіти таке образливе ставлення до себе. Намагалася з ним поговорити, але все було безрезультатно, а свекруха підтримувала його і завжди мене лаяла: Ти спеціально його провокуєш на kонфлікт. Якось після сварkи він замкнув мене в квартирі і пішов, а я була на останньому терміні ваrітності і в будь-який момент могла наро дити, але йому було начхати. Мене ця ситуація дуже образила, і я зрозуміла, що терпіти більше не зможу. Коли він повернувся додому, я зібрала речі і пішла без його відома. Його я вирішила ніколи не прощати. Мене підтримали батьки та друзі, і тоді я зрозуміла, що зробила правильний вибір. Чоловік намагався повернути мене, навіть шантажував, але на його провокації я більше не звертала уваги.