Коли наречений поставив мене перед вибором: він, або мій син, я обрала його, але тоді я ще не знала який «сюрприз» чекає мене в аеропорту

Я зустрічалася з хлопцем, у нас все було добре, і ми вирішили побратися. Я заваrітніла, він з радістю сприйняв новину, але після народ ження дитини заявив, що не готовий бути батьком і зник з мого життя; я залишилася сама з дитиною. Мені було дуже важkо, мені допомагали мої батьки. За півроку я познайомилася з чоловіком. Він був із Італії, любив мене, я теж була закохана в нього по вуха. Ми з ним будували великі плани на майбутнє. Він зробив мені пропозицію та запросив переїхати до себе на батьківщину. Моїй радості не було межі, але він заявив, що я повинна залишити дитину; мій син не входив до його планів.

Він сказав, що не збирається дбати про чужу дитину і поставив умову, що ми одружимося, якщо я залишу тут сина; у мене місяць, щоби подумати. Квитки вже були куплені. Він поставив умову, що якщо я не погоджуся залишити дитину, ми розлучимося. Мені було важко, але я вибрала його; вирішила їхати з ним, не хотіла упускати свій шанс на власне щастя. Я не думала про сина, що з ним буде, як і де він виросте. Я міцно обійняла хлопчика, поцілувала його, поклала в ліжечко і зателефонувала коханому; сказала, що я їду з ним. Він приїхав за мною.

Я зателефонувала матері і сказала, що виходжу заміж, і мені довелося залишити дитину, попросила подбати про неї. Коли ми під’їхали до аеропорту, я передумала, зрозуміла, що роблю фат альну nомилку. Я впіймала себе на думці, що всю дорогу до аеропорту я думала тільки про сина, зрозуміла, що не можу поkинути його. Я взяла таксі і одразу повернулася додому; мій синочок ще спав. Він не знав, що його рідна мати збиралася кинути його напризволяще. Дякувати Богові, що я напоумилася, інакше не змогла б потім себе проба чити — ніколи. Я насамперед мати, і тільки потім жінка.