Подруга знала, що чоловік їй постійно зраджує. Але вона знайшла рішення цієї проблеми, яким я хотіла б поділитися з усіма жінками.

В голові у Вероніки крутилися лише одна думка: швидше б додому, випити гарячого чаю. Але раптом хтось гукнув її. Це була Тамара, яка звільнилася з компанії кілька місяців тому. Колись близькі подруги вирішили зайти в кафе, зігрітися, і поговорити. — Не повіриш, але зараз у мене з чоловіком – просто ідеальні стосунки. Не знаю, як довго це триватиме, але зараз я щаслива. Я прекрасно розумію, що він продовжує гуляти направо і наліво, але з роками я зрозуміла, що саме потрібно цінувати в сімейних відносини. За розповідями свекрухи, його батько був таким же, але з роками вона звикла до цього і ставилася до нього як до партнера по господарству. Мій чоловік повністю мене забезпечує. Я знаю, що завжди буду на першому місці. Якось увечері дзвінок у двері.

Чоловік був удома, працював у дальній кімнаті, я пішла відкривати. Стоїть дама, вся в модному прикиді, макіяж, всі атрибути для походу до нещасної дружини свого, як вона думає, майбутнього чоловіка. Одного разу почула дзвінок двері. Відкриваю-стоїть молода симпатична панянка. З порога заявляє мені, що доводиться коханкою мого чоловіка, у них серйозні стосунки, скоро він зі мною розлучиться. Більш того, зараз він, нібито, знаходиться у неї вдома, і вона прийшла поговорити зі мною наодинці. Але я-то знаю, що чоловік знаходиться в дальній кімнаті, працює над проектом; навіть звук комп’ютера зробив тихіше, щоб чути нашу розмову. Незнайома жінка продовжує розповідати мені про чоловіка, відзначаючи, при цьому, що той для неї старий, не в усьому влаштовує.

Питаю: «навіщо він тоді тобі потрібен такий?’’ — Так любить він мене: он скільки грошей витрачає. У цей момент я бачу, що у дамочки округлилися очі. Розумію: за моєю спиною стоїть чоловік. — Льоша, рідний, тут до тебе дівчина прийшла. Розповідає про тебе багато цікавого. Тут вже моторошний мат від чоловіка – не буду переказувати – від дами і слід прохолов. — Тамарочка, я не розумію. Навіщо і як ти мене досі терпиш? — Не знаю. Знала б, давно б пішла. З цього моменту наше сімейне життя перетворилося на ідилію. Прям як в перші місяці після весілля. За словами чоловіка, він зрозумів, що не варті всі ці курки і ламаного гроша. Вероніка слухала цю історію і розуміла: «так, не дарма вона погодилася поговорити з давньою подругою».