Мама і свекруха обіцяли що будуть допомагати з онуком усіма способами, але все виявилося навпаки, навіть в полоrовий будинок я поїхала одна

Мама зі свекрухою вже в край дістали своїми вимогами наро дити їм другого онука. Ще до народ ження первістка вони говорили, що будуть сидіти з дитиною по черзі, але як тільки наро дився мій син, бабусі прийшли, посюсюкались і пішли. Більшої допомоги я від них не домоглася. А тепер вони награлися і хочуть другого. Кажуть, першим насолодитися не встигли. Будемо називати речі своїми іменами — вони просто не хотіли. Ми з чоловіком розписалися, коли нам обом було по 19 років. Всі кругом говорили, що це поrана затія і ні до чого доброго не приведе, мовляв, ми розлу чимося через рік максимум. Однак навіть через 5 років ми без розуму один від одного, але ж наша любов зародилася ще в шостому класі. А після випускного ми обидва вже добре розуміли: наші почуття-це назавжди. Так, розписалися ми в 19, і тоді всі родичі і друзі думали, що це по зальоту, а не по великій любові…

Після РАГС — у нам ще належали вступи в універ, а потім пошук хорошої високооплачуваної роботи. Ми хотіли міцно стояти на ногах і тільки тоді подумати про дитину. Так і сталося. Наро дила я в 23. Але саме на цьому етапі у нас виникли тру днощі з батьками і в особистому житті. Чоловіка скоротили, він знайшов іншу роботу, але вже зі змінами. Так він міг йти на місяць, і ми вже налаштовувалися на те, що наш синочок може з’явитися на світ, поки чоловік на зміні. Так і сталося; але якщо ми думали, що моя мама і свекруха мені допоможуть, то даремно сподівалися. У полоrовий будинок поїхала я одна. В останню секунду ліkар вирішив зробити kесарів розтин. Як же складно мені потім було елементарно рухатися з місця.

Весь час зі мною поруч знаходилася сестра чоловіка, яка тоді ще вчилася в університеті, часто прогулювала уроки і допомагала мені з сином. А що бабусі? Вони тільки дзвонили, допомагали порадами і словами підтримки. А зараз вони дивуються, що син побачивши тітку відразу біжить до неї, а до бабусь він йде без особливого бажання. Саме через перерахованих вище подій для мене зараз дивно, що бабусі мого сина так сильно чекають нашої другої дитини. Не знаю, що у них на думці, але ми з чоловіком поки не плануємо. Зараз у чоловіка вже стабільна хороша робота, відряджень більше немає, ми любимо один одного, як любили в 19, виховуємо разом нашого синочка і проживаємо своє краще життя.