У пориві гніву я виrнав дружину з однорічною дитиною на вулицю в мороз. І після цього втра тив не лише їх, а й своїх батьків

Я наро дився у дуже шановній та інтелігентній родині. Мої батьки викладачі в університеті. Вони нам із братом завжди намагалися прищепити найкращі цінності. Я їм дуже вдячний за освіту та виховання. Тільки завдяки батькам я зміг вступити на бюд жет до престижного університету та закінчити його з відзнакою. Батьки пов’язували зі мною багато надій, адже я був старшою дитиною у сім’ї.

-Ти маєш бути прикладом для свого брата! – завжди казав батько. І я дуже старався, бачить Бог, я справді старався! Я зміг знайти гарну роботу. Ще через два роки одружився з прекрасною дівчиною, яка згодом подарувала мені сина. Марія просто ідеальна жінка та дружина. Завдяки її праці у нас вдома завжди затишок та порядок. Ми три роки разом прожили у щасті. Потім напруга на роботі почала мене схиляти до чарки. Коли я випивав, я збожеволів. Спершу я приховував, що розслабляюся після роботи, але потім і вдома почав пити. Коли пив – творив всяке.

Одного разу я взяв і вда рив дружину за те, що вона почала мене лаяти за пияцтво. Сам не знаю, як піднялася рука. Але потім я зовсім озвірів — і виrнав її з дому в мороз. Того дня я втра тив не лише дружину та сина, а й батьків. Опинившись на вулиці без речей rрошей та телефону з однорічною дитиною на руках, Маша вирушила до моїх батьків. Адже вони жили найближче. Дізнавшись про мій вчинок, вони більше зі мною не розмовляють, хоч я вже місяць вимовляю прощення.