Приїхавши з дороrим подарунком до свекрухи, я чекала, що вона озвучить найочікуванішу думку. Але вона лише вдавала, що не розуміє жодних натяків

Я ро дом із села, але після школи поїхала вчитись у місто, там і залишилася. Ще до весілля мої батьки куп или мені однок імнатну квартиру, де ми зараз і живемо. Спочатку ми були просто щасливими, що маємо окреме житло, але зараз нам із двома дітьми тісно в одній кімнаті. Це розуміють і мої батьки і батьки мого чоловіка. Тільки мої вже зробили все, що могли – вони ку пили мені квартиру, а от свекруха допо магати не хоче. Вона мешкає одна в просторій двокімнатній квар тирі, і її мама, бабуся мого чоловіка,теж мешкає одна в такій же квартирі.Було б логічно, якби вони з’їхалися та жили разом; тоді одна з квартир звільнилася бі ми вирішили б своє житлове питання. Днями мама мого чоловіка святкувала своє 55-річчя.

Ми приїхали не з порожніми руками – подарували їй нову пральну машину, таку, яку вона давно хотіла. Сподівалися, що і вона нарешті зробить нам довгоочікуваний подарунок. Але свекруха мовчала; тоді мій чоловік першим завів розмову. Він запропонував мамі забрати собі бабусю, а нам віддати її квартиру. Ми пообіцяли, що гр оші від оренди нашої однокімнатної квартири вони зможуть спочатку забирати собі.Свекруха відповіла категоричною відм овою, сказала, що хоче жити спокійно на старості років, а не підлаштовуватись до мами (бабусі зараз 78 років). Свекруха сказала, що якщо ми хочемо велику квартиру, то можемо про дати свою квартиру та бабусину, ку пити трикімнатну, та забрати її до себе. Мені такий варіант не підходить з двох причин:

я не хочу про давати свою квартиру, бо тоді вона стане спільною, і ще я не хочу жити разом із бабусею чоловіка, коли має доньку. Чому їм не жити разом? Це ж мати та дочка! Що це за дивні люди? Мої батьки у селі все життя прожили з татовою мамою. Будь-яке було, але мої батьки ніколи не скар жилися, бабуся теж бага то доп омагала по господарству, жили вони дружно. Мене здивувало й те, що свекруха сказала нам із чоловіком, що коли вона вже не зможе жити сама, тоді переїде до нас, а квартиру ми зможемо здавати. Отже, зараз свекруха житиме для себе, а тоді забирайте її та доглядайте. Боюся, що колись так і буде, бо чоловік її не покине за жодних умов. До речі, бабуся теж не хоче жити ні з нами, ні зі свекрухою. Отакі у нас родичі. Тому що вирішити наше квартирне питання – не зрозуміло.