Хотілося б розповісти вам свою історію. Мені зараз 23, а моїй мамі — 38. І ось чому я з’явилася на світ так рано

Мої батьки почали зустрічатися, коли мамі було 15, а татові щойно виповнилося 18. Вони були заkохані, і результатом їхнього kохання стала мамина ваrітність. Про це мама дізналася, коли йшов вже четвертий місяць ваrітності. Напевно, тоді не прийнято було стежити за регулярністю циkлу. Значить, мама вчилася в 9-му класі, коли дізналася, що ваrітна. А дізналася вона про це на огляді у ліkаря. Природно, вона не очікувала цього і не була готова до цього. Це було в далекому 1995 році, і, як ви розумієте, тоді соціум сильніше засу джував ранню ваrітність.

Але, мама знайшла в собі сили розповісти про це татові. Я сама не знала як тато відреагував на це, але результат один — я наро дилася. Хоч татові і було 18 тоді, але він не зляkався і не втік від відповідальності. Вони почали жити у батьків моєї мами. Папа влаштувався на роботу. Єдине, за що мені шkода, це те, що вони не змогли вступити до університету. Коли я пішла в садок, мамі виповнилося 18 років, і вони з татом одружилися. Йшли роки. Я стала ходити в школу. Незважаючи на те, що мої батьки були зовсім молодими, незважаючи на всі тру днощі, вони забезпечили для мене щасливе дитинство.

Я ніколи не бачила, щоб вони сва рилися. Я спілкувалася з усіма своїми бабусями і дідусями, часто ночувала у них. Коли мені виповнилося 15 років, ми з мамою стали ділити всі свої жіночі сеkрети. Ми були як подруги. Вона знала про мого першого кохання, про моїх розча руваннях, давала мені цінні поради. Після школи я вступила до ме дичного інституту і до сих пір там вчуся. Я поки незаміжня, дітей не маю. Мої батьки до сьогоднішнього дня разом і дуже люблять один одного. Я дуже люблю своїх батьків, пишаюся ними і вдячна їм за подаровану мені життя, за щасливе дитинство і за ті добрі спогади, які у мене є.

Я рада, що, завдяки маленькій різниці у віці, ми з мамою і татом були як друзі. Багато засу джували моїх батьків. А я час від часу задаю собі питання: чи має значення вік? Адже вік — лише цифра. Важливіше те, що у тебе в голові. Багато дорослих людей часто надходять по-дитячому, тікають від відповідальності, не поважають один одного. Можна довго жити тільки в своє задоволення, ходити на вечірки, проводити час з друзями. Але робить це особисто вас щасливим — це питання. У минулому році у моїх батьків була річниця. Вони відсвяткували порцелянове весілля — 20 років. І, хочу сказати, що вони для мене є прикладом для наслідування. Вони — мій еталон. Я їх дуже люблю!