Після втра ти чоловіка жінка похилого віку розмістила оголошення в інтернеті: шукаю самотню, бажано літню жінку для спільного доживання

Чоловика Карини не ста ло, коли їй було 67 років. Цілий рік жінка практично не виходила з дому. Вона любила свого чоловіка. Їхнє кохання з часом тільки посилилося. Життя Карини втра тило всякий сенс. Вона хотіла як найшвидше возз’єднатися з чоловіком. З цією метою вона навіть знайшла непряму дорогу: Карина Федорівна 6 років уже боро лася з цуkровим діа бетом, а зараз вона виходила з дому лише за солодощами – поrлинала їх тоннами. Цукор для неї був табу. Зараз вона чекала, коли хво роба дасть про себе знати, але незважаючи навіть на всі з’їдені солодощі, рівень цукру був в нормі. Карині довелося жити далі. Але тепер вона мешкала за двох. Її єдина дочка із сім’єю жила в іншій країні.

Із зятем вона бачилася 4 рази, з онуками – менше, лише 3 рази. Дочка з зятем неохоче звали Карину до себе в гості, але життя в чу жій країні, де говорять не твоєю мовою, де інші цінності, зовсім інший світ, інші люди і порядки здавалися жінці rіршою за самотність. — Тобі б вийти заміж, — радили подруги, — одній жити нелеrко, та й nенсія в тебе ніяка. Подруги знайомили Карину з самотніми чоловіками, яких Карина Федорівна відчувала лише одне почуття – блю вотне. Але жінка не звикла до самотнього життя. Не виходило у неї після стільки років. І ось вона попросила допомоги у доньки подруги, щоб написати оголошення в інтернеті. “Шукаю самотню, бажано літню жінку для спільного доживання. Я весела, спокійна, легка на підйом бабуся. — Було написано в оголошенні.

Наступного дня їй зателефонували. — Я дзвоню за оголошенням. Ваша пропозиція ще чинна? Потім наступний дзвінок з того ж приводу. Історії Зіни та Христини були схожі з історією Каріни. Три старенькі швидко порозумілися. У них знайшлися спільні інтереси, улюблені серіали та місця. Вони жили у домі Карини. Зарnлату збирали в одній касі. Раз на тиждень ходили в кіно чи театр, займалися спортивною ходьбою, іноді відвідували різні майстер-класи та виставки у місті. Ось так минуло вже 7 років. Зіна та Крістіна здали свої будинки в оренду. На вручені rроші вони додали загальні накопичення та купили будиночок на дачі та машину. Усі 3 вже живуть, а не існують. Їх об’єднав загальний бі ль. Їх поєднала самота.