Донька посва рилася з чоловіком та хотіла повернутися до нас додому. Я не впустила, але вигадала план, який допоміг їй врятувати сім’ю

Коли наша донька вийшла заміж, будинок якось одразу спорожнів. Ми з чоловіком вирішили, що нічого не мінятимемо в її кімнаті. Нехай дитина знає, що у батьківському будинку її завжди чекають. Ми не будемо чинити, як моя сестра. Років десять тому, коли племінниця вийшла заміж, сестра одразу їй оголосила, що свої батьківські обов’язки вони з чоловіком не лише виконали, а й перевиконали. Адже вони не виставили її після вісімнадцятиліття, а подбали також про її освіту. І тепер, коли дочка вже має свою сім’ю, вони з чоловіком хочуть пожити для себе. Я не сприйняла всерйоз її промови, але зрозуміла, що помилилася вже за рік. Про чоловіка племінниці нічого поrаного сказати не можу — вихований хлопчик, уважний і заробляє непогано, і відданий своїй сім’ї.

Не знаю толком, що в них там трапилося, та тільки одного прекрасного дня племінниця намалювалася в будинку батьків, з дитиною і, як то кажуть, з речами. Мовляв, моїх сил більше немає терпіти його зну щання, позбавив мене всяких коштів, навіть rроші на дитину тепер у нього. Моя сестра запитувала дочку, з’ясувала подробиці і вирішила, що не дозволить доньці залишитися в них. Зять не скупиться, купує все, що потрібно дитині та дочці, а якщо rрошей їй у руки не дає, значить вона дала йому привід думати, що вона, ці самі rроші, тринькає. Втім, сестра ясно дала зрозуміти дочці, що, у будь-якому разі, тій більше немає місця в їхній квартирі – захоче розійтися, хай знімає собі квартиру і розбирається зі своїм життям сама. Жорстко. Я була впевнена, що сама б так не вчинила ніколи. Але якщо подумати, такий підхід має свої плюси.

Ну розлу чилася б племінниця, жила б за рахунок батьків, дитина росла б без батька. Хіба це було б краще? А так, сім’я збереглася і не скажу, щоб племінниця була нещасливою. Звичайно, на батьків вона міцно о6разилася тоді, цілих півроку відходила. Але зараз у них все гаразд, помирилися. Вони все добре, а могло вийде зовсім інакше. І залишена поза увагою батьків племінниця могла б опинитися у великій біді. І як зрозуміти батькам, коли їхня присутність і підтримка просто необхідні, а коли краще відійти вбік і дати дитині можливість самій приймати рішення. І все ж, найголовніше в сім’ї – це кохання. Не просто догляд та матеріальне забезпечення, а турбота. Кохання ж і підкаже, як допомогти дитині стати на ноги і коли її треба відпустити.