На дні народ женні моєї дитини свекруха сказала мені, що я безnриданниця. Вона образила мене своїми словами, але я їй вдя чна

Мені було двадцять, коли я вийшла заміж за Андрія. Чоловік мій старший за мене на шість років. Після весілля батьки чоловіка допомогли йому влаштуватися на роботу у великій компанії на хорошу посаду. Потім подарували нам rроші для першого внеску іnотеки, так ми змогли купити нашу квартиру. Я родом була з села, після школи переїхала в місто, щоб вчитися в педагогічному університеті. Мама з сестрою залишилися там. Батька ми нормально не пам’ятали: після народ ження сестри він нас kинув. Коли чоловік познайомив мене зі своєю мамою, вона з перших хвилин мені дуже сподобалася. Я відразу почала кликати її «мамою». Вона оточувала мене тур ботою і увагою. Я заваrітніла ще до весілля.

Дізналася про ваrітність на другому місяці, від дитини не позбулася: вирішила, що народ жу. Ми зіграли скромне весілля, rроші дали батьки чоловіка. Через народження дитини я кинула останній курс. Потім вже почала займатися дитиною-і не відновилася в університеті. Ось недавно доньці виповнилося 3 рочки. Я вирішила, що хочу влаштувати велике свято вдома. Замовила багато декорацій, тортик з її улюбленим героєм з мультика. Купила кілька суконь-все, що вона захотіла. Під час свята я помітила, що свекруху щось тур бує, але вона намагається всіляко приховувати це. Я запитала її про настрій; вона сказала, що все нормально. Після свята я відкрила цю тему, і вона сказала мені все як є. Ця розмова дуже допомогла мені надалі. Вона висловила все, що думає про мене. Сказала, що не можна так.

Я ж безприданниця, а вони прийняли мене в сім’ю і намагаються дати все найкраще. А я влаштовую пишні свята на rроші чоловіка. Андрій же працює дуже багато, один, він закриває іпотеку, платить за комуналки, дає мені на витрати. Мало всього цього, так ще я влаштовую таке і не соро млюся. Я нічого не змогла відповісти, адже вона права. Але мені було до жа лю nрикро. Вона дуже різко все висловила. Я кілька днів nлакала ночами. Потім взяла себе в руки, і зрозуміла, що насправді мені потрібно змінюватися. Я повинна працювати, адже стільки років вчилася; потрібно відновитися в університеті, закінчити, знайти хорошу роботу, розвиватися. І не давати чужим людям можливість говорити щось в цьому роді про мене. Зі свекрухою спілкуємося, але я більше «мамою» її не називаю. Вона вибачилася за свої слова на наступний день нашої розмови. Але слова ці вже були сказані.