Коли нашого батька не ста ло, то одразу з’явилася моя молодша сестра. Те, що вона зажадала, справді було а6сурдним

Три роки тому мій батько захво рів і пішов із життя. Він одружився двічі, від кожного шлюбу у нього дві дочки, тобто я та моя сестра. Після сме рті батька ми вступили у спадок, нам дістався те, що залишив батько нам із сестрою. Він був гарною людиною. Зі здоров’ям не було nроблем. Взагалі, він жив насиченим життям. Можна сказати, що прожив цікаве життя. Він дуже любив нас, балував, дарував подарунки, завжди однакові, щоби не посва рилися, не заздрили одне одного. Все майно він поділив між мною та сестрою у рівних частках.

Так, кожній з нас дісталася по трикімнатній квартирі, автомобілю, ще й велика сума. Ні з того, ні з цього моя сестричка вирішила, що будинок, в якому жив батько, належить їй. Після тата вона переїхала туди. Вона не порадилася зі мною, просто ухвалила рішення і все. Ми з нею не дуже ладнали ще з дитинства. Я жила зі своєю мамою, а вона – зі своєю. Батько мені часто забирав до себе, а її мати забороняла їй бачитися з батьком, налаштовувала її проти батька та проти мене. Тому ми не любили одне одного, не дружили.

Якби тоді вона була толерантною, ми б точно потоваришували. Але, насправді, завдяки її матері, ми не дружили одне з одним. Але річ не в цьому. Я думаю, що в мене більше прав, ніж у неї, бо коли мої батьки роз лучилися, тоді мені було 3 роки, а їй – рік. До того ж, батько прожив з її матір’ю майже 11 років, вона більше бачила батьківського кохання, ніж я. Я сказала сестрі, що маємо рівні права на батьківський будинок. Є два виходи: або розділити та встановити окремі входи, або продати та розділити rроші між нами в рівних частинах. Нехай думає та приймає рішення. Я не збираюся їй поступатися своєю спадщиною.