Ліза радісно дивилася, як нові мешканці квартири її бабусі підписують договір. Дуже довго не вдавалося nродати цю квартиру, вже й ціну знижувала Ліза, але ніяк не вдавалося, а після одного випадку одразу знайшлися мешканці, та ще й за гарною ціною куnили. Після сме рті бабусі Лізи квартири дісталася внучці. Щоправда, ремонту в ній не вистачало, ось Ліза з чоловіком вирішили все переробити, щоб квартиру швидше хтось куnив. Але в цей момент чоловік поїхав у відрядження, а Ліза не хотіла гаяти часу, тому почала без нього.
Щоб поміняти підлогу Ліза найняла бригаду, вони впоралися за три дні тільки перед тим, як піти сказав головний бригадир: -Ми б і раніше закінчили, тільки вночі спати було неможливо. Хтось постійно бігає на верхньому поверсі. Тепер Лізі залишилося обдерти старі шпалери, заґрунтувати та наклеїти нові. Цілий день вона обривала старі, та так втомилася, що вирішила вночі залишитись у квартирі, от і не буде час на поїздку додому і назад витрачати. Тільки вона лягла, як одразу заснула. О 4-й годині Ліза прокинулася від якогось шуму.
І бригадир мав рацію на верхньому поверсі хтось бігав босоніж. Це було просто неможливе, постійне — тук-тук-тук. Наче по голові бігають. Ліза піднялася на верхній поверх і постукала до сусідської квартири. Двері їй відчинила стара бабуся з паличкою в руках: -У Вас хтось бігає постійно, можна хоча б уночі не бігати. Бо спати неможливо. Бабуся підняла свої брови і дивно подивилася на Лізу: -Я з паличкою абияк ходжу, я весь день лежу, ледве пересуваюсь. -Але може онуки чи діти? -Я одна живу. Це все здалося див ним Лізі, але вона пішла. Весь день Ліза вперто працювала, а надвечір знову почула тупіт ніг з початку на стелі. А потім цей звук тук-тук-тук перемістився до стін, а потім до кімнати бабусі.
Ліза пішла в маленьку кімнату-в ній, звичайно, нікого не було. Ліза стояла навпроти дзеркала, як раптом почула цей тупіт навколо себе, ніби щось невидиме наварочувало кола навколо дівчини. У Лізи трохи серце від страху не вискочило, вона одразу вибігла в під’їзд і зателефонувала чоловікові, розповів йому. А він якраз повертався до міста, і в поїзді познайомився з отцем Дмитром. Вони разом зі священиком приїхали до хати бабусі. Священик попросив Лізу з чоловіком залишитись у машині, а сам пішов у квартиру. Через якийсь час утомлений священик повернувся. -Все добре. Більше ніхто не потурбує. Мабуть, під час nохорону бабусі ви забули прикрити дзеркало, ось якась заблудна душа загубилася, і у вас у квартирі застрягла. Але тепер усе спокійно.