Моїй сусідці Ані – 27. Дуже мила, спокійна, постійно усміхнена дівчина. Вона годину кличе мене на дегустацію нову смакоту, бо обожнює пекти торти, булки, круасани, печиво …
Особливо мені запам’ятався її “Наполеон” – ви б це спробували, просто неймовірно! Вчора я її зустрічала і в який раз подякувала за той тортик: хочу замовити у неї на сімейне свято. На що вона мені розповіла цікаву історію.
Її сім’я живе у батьків чоловіка. Часто навідується сестра чоловіка, тому влаштовують сімейні застілля. Ось так і було в той раз, коли Аня спекла свій неймовірний “Наполеон”. Але гості також приїхали з тортом, ще й з “Наполеоном”, але магазинним.
Сіли за чаювання і розрізали обидва торті. А свекруха почала своє, мовляв, магазинний смачніше … Аня мовчки взяла свій цілий торт і викинула в смітник. Після цього зі спокійним обличчям сіла за стіл і сказала: «мама, вам же не сподобалося!».
Після того свекруха слова не сказала. І ніхто нічого не коментував. А чоловік Ані – молодець, говорив, що все правильно зробила. Каже Аня мені: “А нехай думає перед тим, як щось говорити”. І, знаєте, правильно говорить, бо не буде миру Та якщо постійно терпіти зневагу до себе. А як ви вважаєте, чи правильно зробила Аня?