В один «прекрасний» день Віра з’ясувала, що всі їхні заощадження зникли. І тільки переступивши поріг дому батьків чоловіка з неї впали»рожеві окуляри»

Через рік після весілля Віра зрозуміла, що батьки чоловіка повністю оно вили свою квартиру за їх рахунок. Віра була єдиною дитиною, і її батьки робили все, щоб донька ні в чому не потребувала. У неї навіть своя квартира була, яка припала дуже до речі, коли Віра вийшла заміж. На весілля батьки подарували їм ще й машину, а оскільки молоді обидва працювали і непогано заробляли, то вони могли ще й відкладати. Майже відразу після весілля, батькам чоловіка навіщось знадобилося зробити ремонт у своїй квартирі. А оскільки rрошей у них не було, то вони попросили у молодої пари невелику суму rрошей у борr. Вірі згадався їх подарунок на весілля — мобільний телефон для свого сина.

Дивний подарунок на весілля, але підтримати нових родичів Віра була не проти. З тих пір так і повелося. Батькам чоловіка і постійно треба було щось купити. А rрошей у них ніколи не було. Рома, чоловік Віри, ніколи їм не відмовляв. Її тільки тішило таке віддане ставлення чоловіка до батьків. Але в один прекрасний день вона виявила їх скриньку для відкладених rрошей абсолютно порожньою. Однак Роман її про таке не попереджав. Між подружжям пройшла неնриємна розмова. Не сkандал, але осад все ж залишився. Через місяць після цього випадку батьки Роми запросили Леру в гості. Яке ж було її здивування, коли Лера побачила, що за короткий термін їх квартира повністю змінилася. Та й господиня теж вся одягнулася і обвішалася золотими ланцюжками.

Віра очима попросила чоловіка вийти на балкон і запитала: — Рома, як це розуміти? Ти бачиш, що вони живуть краще, ніж ми? Мої батьки всіляко прагнуть нам допомагати, а твої що роблять? — Те ж, що і завжди! — несподівано в їх розмову втрутилася бабуся Роми. — Пам’ятаєш, я ще рік тому радила тобі бігти від них, доню? Звикла моя невістка присмоктуватися до людей і тягнути з них, скільки вийде. Я і Ромі це неодноразово говорила, тільки він мене не слухає. — Та годі тобі, ба. Вони мене виростили, вкладалися в мене. Прийшов час платити за рахунками. — Можливо, — сказала Віра, — тільки от я їм нічого не винна. А ти вирішив наші спільні rроші їм віддавати. Я вважаю, що так більше тривати не може. І тільки від тебе залежить, чи залишимося ми з тобою сім’єю або ти віддаси перевагу повернутися до батьків.