Віра Миколаївна прасувала білизну, як завжди, у спокійній домашній обстановці. Вона була звично захоплена своїми думками, поки проходила праскою по тканині. Але раптом її рука завмерла, і серце завмерло. На мить вона відчула якесь незрозуміле відчуття, наче щось було не так. Дивлячись уважно на накрохмале полотно, вона помітила незнайому жіночу ночнушку. Мальовничі квіти та м’яка тканина створювали контраст із її серйозними думками. Раптом Віра Миколаївна відчула, як її серце починає битися сильніше.
Вона намагалася тримати себе в руках, але не могла стримати фантазії, що наводять на жах. Звідки чужа жіноча річ у їхній сімейній білизні? Це було питання, яке вчепилося в її розум. Вона перебирала варіанти, і кожен із них викликав нову хвилю занепокоєння. Не могло бути так, щоб її чоловік залишив таку ночну рубашку у білизні – вони були надто довго разом, щоб він міг зробити щось подібне. Її розум кидався між різними припущеннями, і вона не могла зосередитися ні на чому іншому.
Але якоїсь миті вона вирішила розібратися в цій ситуації. Вона встала, взяла нчнушку в руки і попрямувала до сина, який читав у своїй кімнаті. “Що це за нічнушка?” – Запитала вона, намагаючись тримати голос спокійним. Син підняв очі з книги, і його вираз обличчя став трохи збентеженим. “О, це… Мамо, це… Я привів додому свою подругу, і вона залишила її тут випадково.” Віра Миколаївна відчула, як хвилювання починає спадати. Її серце повернулося до нормального ритму.
Розуміючи, що це лише непорозуміння, вона відчула полегшення. Вона засміялася, почувши себе безглуздо. “Зрозуміло, я просто злякалася без особливої причини”, – зізналася вона. “Це нормально, мам,” – усміхнувся син. З того часу Віра Миколаївна стала трохи обачнішою. Але вона також зрозуміла, що іноді наші думки можуть злетіти далеко за обрій реальності, і важливо перш за все спробувати розібратися в ситуації, перш ніж робити поспішні висновки.