Все у нас із чоловіком було добре, поки я одного разу не поїхала в гості в село до його рідні і не побачила манери їхнього харчування. Це був тихий ж ах.

Ми з Іваном, моїм 38-річним чоловіком, познайомилися п’ять років тому, і він із самого початку підкорив моє серце. До того ж, він отримував хороший дохід, і я подумала, що в нас могло бути прекрасне спільне життя. Однак незабаром я дізналася, яке велике значення його сім’я надавала їжі – вони споживали дуже багато. Я відвідала його сім’ю на день народ ження його сестри і була вражена кількістю їжі, що подається.

Незважаючи на те, що було всього шестеро людей, їжі було достатньо, щоб нагодувати ціле село. Я не могла зрозуміти, навіщо вони приготували так багато їжі, якщо вона все одно пропаде задарма? Адже я не могла уявити, що все, що було на столі, буде з’їдено. Батько та мати Івана теж були великими аматорами поїсти. Моя майбутня свекруха працювала кухарем у шкільній їдальні. Хоча я намагалася переконати Івана перейти на здорове харчування, він часто піддавався нездоровим звичкам своєї сім’ї в їжі.

Коли я була в положенні, він щоночі рився в холодильнику і їв все, що міг знайти. Незважаючи на те, що я намагалася дотримуватися здо рового харчування, Іван регулярно відвідував свою матір для поїдання борщу та олів’є з великою кількістю майонезу. Внаслідок наших розбіжностей щодо харчування та його нездорових звичок я почала думати про роз лучення. Я відчувала, що він не був готовий внести необхідні зміни в спосіб життя на благо нашої родини. Якщо він не зміниться після народ ження моєї дитини, я не відступлюся від свого рішення.