У свої 40 років я вже двічі була невдало заміжня. І лише недавно я зрозуміла, що для щастя мені не потрібний чоловік.

Протягом свого життя я була заміжня двічі, але зараз живу сама, і це мене цілком влаштовує. У мене є син від першого шлюбу, і коли мій kолишній чоловік знайшов іншу жінку, ми роз лучилися, а мій хлопчик залишився зі мною. З урахуванням того факту, що я бажала добрих стосунkів між батьком та сином, тому й не заперечувала, коли мій син вирішив жити зі своїм батьком, а пізніше одружився.

а щастя, моя kолишня свекруха заповіла моєму синові квартиру, яку він може nродати будь-коли, якщо захоче. Так минуло кілька років, і одного разу я познайомилася з Петром. Ми добре порозумілися, знайшли багато спільного, але він не був таким ощадливим, як я. Він витрачав гроші, не замислюючись, і він не мав жодних заощаджень.

Коли його дочка прийшла до нього з проханням грошей на покупку квартири, чоловік глянув на мене, але я не віддала їй заощадження. І правильно зробила. Адже через місяць я віддала всі свої гроші своїй сестрі, коли її чоловікові була потрібна термінова операція. Петро розлютився, коли дізнався про це, і звинуватив мене в несправедливості. Він подав на роз лучення і кинув мене. Попри все, я думаю, що зробила правильний вибір. Я задоволена тим, що живу одна і час від часу відвідую свого сина, що дарує мені невимовну радість.