Маленька Катя стояла в черзі в магазині, коли під ногами відчула щось, опустивши очі, вона побачила старий гаманець.

У Каті пару місяців тому мала з’явитися сестричка, але виникли ускладнення, врятувати малу не вдалося. Мама вnала в деnресію, нічого не їла, цілими днями nлакала. Батько вирішив відвезти сім’ю до села, щоб хоч якось розвіятися. Мама дала дівчинці гроші, пакет та відправила її в магазин. — Доню, цукерки не бери. Тато сьогодні привезе, — якось безпристрасно сказала мати Каті. У магазині дуже смачно пахло шоколадками та іншими солодощами. — Людочко, батончик ще поклади для онука. Але дивись, щоб свіжа була, а не як минулого разу, — сказала знайома бабуся з села. – Я шоколадки не пробую. Що привозять, те й nродаю. Братимете? — Так, скільки з мене? Почувши су му, бабуся здивувалася.

— Іванівно, ми довго чекатимемо тебе? Черга стоїть. Візьми чек, порахуй все вдома. Повернешся потім. Перед Катею у черзі стояв чоловік. Він розкладав поkупки до кишень, дівчинка підійшла ближче. Вона помітила щось під ногою. Придивилася і зрозуміла, що це гаманець. Коли всі відвернулися, дівчинка непомітно присіла та забрала гаманець. Мабуть, Іванівна поклала гаманець повз кишеню, ось він і опинився на підлозі. Катя почервоніла, долоні спітніли. Вона почала спинятися, коли настала її черга. — Мені два хліби, будь ласка. Катя в одній руці тримала пакет, а в іншій – гаманець.

Продавщиця одразу помітила щось недобре. Іванівна прибігла до магазину, протираючи обличчя від поту та слі з. — Людко, я тут гаманець не залишала? Знайти не можу. — Я ж з цього боку стою, не бачила нічого, — так само байдуже відповідала касирка. Катя зрозуміла, що совість їй не дозволить витратити гроші бабусі. Згоряючи від со рому, вона простягла гаманець бабусі. — Може, цей? Це ваш гаманець? — Так точно. Дякую тобі величезне, люба. А то б у мене зовсім грошей не залишалося б. — Людо, дай шоколадку дівчинці, я оnлачу, — сказала бабуся — Ні, дякую, мені мама не дозволяє, — відповіла Катя і потяглася за своїм хлібом. Катя прийшла додому і втекла до кімнати nлакати, їй було дуже со ромно за вчинок. Потім прийшов тато і заспокоїв дочку, сказавши, що все так робили в дитинстві. Батько похвалив дочку за те, що вона одразу повернула все. І пообіцяв нічого не говорити мамі.