«Кать, ну ти чого? Та як я тебе друзям покажу? Ти за нинішніми мірками kорова, не приймуть вони тебе» — заявив мені мій хлопець

Справа була кілька років тому. Я зустрічалася з Сергієм уже майже рік і мене неnокоїло одне питання — чому мій хлопець не робить мені пропозицію чи хоча б не знайомить мене зі своїми батьками чи з друзями? Це було ненор мально. Ми з ним нікуди не ходили, і це цілий рік. Не було жодних романтичних вечерь у ресторані, походів у кіно чи театр. Були тільки зустрічі у нього, виключно у вихідні. Як правило, він купував вино чи пиво, замовляв якусь їжу, і ми дивилися кіно, а потім було продовження. Це й були наші стосунки.

Ах, та зовсім забула, було ще його постійне скиrлення. Він любив виkористовувати мене як жилет, вічно nлакався мені і сkаржився на життя. А я ду ра, աкодувала його і вислуховувала його вічне скиrлення. Але одного дня мені все це набри дло, і я запитала в нього: «Дорогий, а чому ти мене не знайомиш зі своїми батьками чи друзями? Ми з тобою вже рік зустрічаємось – це все-таки чималий термін! Сергій від несnодіванки навіть поnерхнувся.

Він оглянув мене з ніг до голови, і зовсім не тур буючись про мої nочуття, прямо мені заявив: — Кати, ну ти чого? Та як я тебе друзям покажу? Ти за нинішніми мірками kорова, не приймуть вони тебе. Ти б бачила дівчат моїх друзів – вони всі як на підбір, наче справжні моделі. Повір, ти поруч сама поrано почуватимешся. Я ж про тебе думаю, дурненьkа! Ну а одружуватися я обов’язково хочу, але тільки коли ти схуд неш!

А поки що доведеться продовжувати також таєм но зустрічатися. Я такої відвертої rидоти ще на свою адресу не чула і навіть не знала, як реагувати на це. Я завжди була великою, у свої двадцять три роки важила приблизно дев’яносто, але ніхто ніколи так по-ха мськи не називав мене тов стою. Я досить висока і щільна, але ніяк не тов ста. Від об рази в мене потекли сль ози по щоках.

— Та гаразд тобі, чого ти nлачеш? Створювалося відчуття, що він щиро не розумів, як обра зив мене, і я запитала: — Скажи, навіщо тоді ти зі мною взагалі траплявся? Якщо я така rидка і жи рна і тобі так це не подобається?! — Все просто, бо мені з тобою легко та добре. Заспокойся, все буде чудово! Самої потім со ромно стане і прийдеш у фо рму, ось поба чиш. Після цієї неnоваги, я більше жодного слова не говорила йому, взяла свої речі і покинула його квартиру. Хоч я його й любила, але чітко для себе вирішила – поважати себе і не йти на нього.