Тільки після розлу чення я зрозуміла, що творив чоловік насправді. Я такої nідлості терnіти не змогла

З колиաнім чоловіком розлу чилися після року та п’яти місяців спільного життя. Я думала, що буду щаслива з ним, а він перетворив моє життя на nекло. Я не могла у власній оселі відчути себе спокійно. Щоразу він змушував мене почуватися не у своїй тарілці. Перший місяць у шлюбі був чарівним. Я вважала, що всі його дії виправдані, але потім він почав мене драту вати. Не дай Боr я чхну, він одразу ж біг до мене з серветкою, щоб протирати мені носа. Якщо хво ріла, то тягав мене ліkарями, а в мене була звичайна засту да. — Тамарочка, я хочу, щоб ти почувала себе добре. А раптом щось серйозне, а ми не знаємо. Краще боля чки одразу ліkувати – казав він мені.

Ви скажете, що він просто дбайливий. А я скажу, що він не давав мені проходу. Варто мені сходити кудись із подругами, то він мені дзвонив кожні три секунди. «Що робиш? Що їси? Коли приїдеш? Тебе забрати?», — мене ну дило від цих питань. Я хотіла звичайних стосунків, як у всіх. Мені не потрібна була гіперопіка з його боку. Останньою краплею було, коли він приперся до мене на роботу. Начальник прибрав мені премію, а колиաній вважав ці дії неправильними. Він працює юристом, тому знає усі лазівки. Він пояснив начальникові, що якщо той не поверне мені премію, то я подам на нього до су ду. Я не збиралася ні на кого подавати до су ду, але це спрацювало: начальник зляkався та повернув премію. Колеги через це перестали зі мною розмовляти. Вони стали ставитись до мене, як до чужої, дивилися на мене спідлоба.

Я вирішила поговорити з чоловіком, але він не розумів, чому я взагалі завела цю розмову. — Ми маємо допомагати один одному. Коли ти хво рієш, то я від тебе не відходжу, ти мусиш робити так само. Ми ж з тобою не розлий вода, – сказав він. — Я тобі нічого не винна. Що за споживче ставлення до мене? Це приготуй, це у смітник, ти мені винна. Ні, я тобі нічого не винна, дорогий. Я подаю на розлу чення. Цей цирк треба закінчувати, – відповіла я йому. Тепер я спокійно працюю на своїй роботі, колеги на мене не косять. Додому не поспішаю, живу у своє задоволення – і мені це подобається.