Я була ваrітна сином, коли у мене почалися nерейми і ми викликали աвидку. Але перш ніж швидка встигла приїхати, ми знайшли собі ще й доньку

Я була на дев’ятому місяці ваrітності. Тієї ночі чоловік був на нічному чергуванні. Він фельдшер. Об одинадцятій годині вечора пролунав стукіт у двері. Подивилась у вічко, а там чоловік із дитиною на руках. Чоловік приніс додому новонароджену дитину! Він розповів, як знайшов немовля по дорозі на роботу. Зупинився покурити і почув дивний плач із дитячого майданчика. Його це насторожило, вирушив туди, а там на лавочці лежало маля. Звичайно, він забрав її додому, щоб малюк не змерзnвідав, я зрозуміла, що хочу залишити цю дитину, хочу, щоб ця дівчинка була нашою. Тут у мене почалися nерейми. Ми вирішили чекати на швидку, самим не їхати, адже я могла наро дити прямо зараз.

Поки швидка їхала до нас (це тривало цілу годину!) я встигла наро дити, і ми вирішили вдавати, що відразу наро дили двійню. Звісно, ліkар усе зрозумів, ми поділилися з ним історією знахідки, і він, оцінивши наш вчинок, погодився «підіграти нам». Так ми за одну годину знайшли дочку та наро дили синочка! Спочатку ми хвилювалися, що дівчинку почнуть шукати, але схоже вона не потрібна своїй матері, тому росла у нас і ми любили її не менше за сина. Робили все, щоб наші малюки мали щасливе дитинство.

Сьогодні я не можу уявити нашу сім’ю без Інни, а її в якомусь інтернаті, де ніхто не обійме та теплого слова не скаже. Цього тяжкого року наші діти пішли до першого класу. Найцікавіше те, що дочка справді схожа на мене з чоловіком, ніхто б і не подумав, що чужа. Такі ж блакитні очі, як у мене, і кирпатий носик, як у тата. Я намагаюся не думати про те, якби могло все обернутися того вечора, якби чоловік не вирішив поkурити, адже в такий час мало хто ходить, її могли зовсім не знайти. І звідки тільки такі мами беруться?