Чоловік посkандалив і пішов до батьків, але хитрий батько йому там таке влаштував, що він зібрав речі і знову прибіг до дружини

— Набри дло! — кричав Антон. – Не хочу більше терпіти? Хлопець став складати речі до валізи. Тим часом його дружина Оля попивала чай та їла тістечка. — Я йду! — кидав палкі фрази тієї. — Нероба! Сидиш удома, а всі обов’язки на мене поклала! Я взагалі гроші додому приношу! — реnетував Антон. Оля знала, що коли вона зараз крикне, то її Антон заспокоїться. Але вона не стала цього робити. Навіщо? Її вже набридли такі сцени. Антона дра тувала байдужість дружини. — Ти ніколи мене не кохала! Я так і знав, що тобі цікавили лише гроші! — Фіркав той. — Я йду! Тобі все одно?! — Ключі не забудь залишити! — Додала дружина і взяла другові тістечко. Коли чоловік грюкнув дверима, вона видихнула з полегшенням. Нарешті їй не доведеться готувати вечерю! Бо на роботі стільки завдань дали, що сил не залишалося.

Ну і що, що вона працювала з дому! Від цього легше не ставало, адже на плечах прибирання, приготування, прання та інші турботи. Антон прийшов до батьків. Мати його зустріла з розкритими обіймами. — Я якраз котлети насмажила! Іди мий руки. — Вже не пам’ятаю, коли Оля вчасно готувала вечерю! Я завжди мав чекати чи готував сам. Як мене це дістало! За столом батько розповів про плани наступного дня. — Треба поїхати до діда в село, розібрати хлів і дров наколоти! А ще картоплю перебрати. Допомагатимеш! — Сказавши батько і подивився прямо на Антона. — Я від дружини пішов, що мною командувала! А тут ще ти зі своїм селом! — І чим ти таким у квартирі займався, цікаво?

— Як чим? Весь будинок Оля скинула на мене! Сміття виносив, полиці прикручував, труби чистив! — А Оля нічого не робила? Вона що не працює? — Працює. З дому. – відповів Антон. — А прання, готування та все інше теж на тобі було? — Ні! Я що жінка, на твою думку? — Чоловік, тому допомагатимеш дідові! – сказав батько. — Чому я? — Синку, мені в хаті ледар не потрібен! — Я що для вас слуга? — Ой! Зараз заграві! Жінка, дай йому серветку, соплі втерти! — серйозно сказавши батько. Антон зрозумів, що жити з батьком йому буде ще важче, ніж із дружиною. Наступного дня після роботи він прийшов до дружини. — Чого тобі! — Запитала через щілину дружина. — Я повернувся! — Даремно. Ти мені не потрібен…