Сусідка по квартирі заборонила мені користуватися своїм електричним чайником. А після моєї відповіді їй вона вирішила піти з дому назавжди.

Шість років тому я стала знімати кімнату в квартирі. Самий старий мешканець тут я. У мене, напевно, було десять різних сусідів. Чого я тількі не бачила, але остання дівчина, Еліна, що-то з чим-то. Коли я переїхала сюди, квартира була гола. З-за цього і ціна була копійчана, тому я погодилася. За всі ці роки я облаштувала все, куnила холодильник, плиту, стіл. Тоді я ще жила сама в квартирі. Близько півтора роки у мене не було сусідів. Коли господарі квартири приїхали, були здивовані побачивши стільки речей, але попередили, что вони знайшли мені сусідів. Або я повин на ділитися всім, що придбала, або перенести в свою кімнату. А я не жадібна людина.

Нехай користуються, але хоча б будуть нормальними людьми. Довгий час мене щастило з сусідами. Звичайно, ніхто не ідеальний, але з одними я подружилася з іншими просто ввічливо віталися… Але остання моя сусідка, Еліна, зіпсувала все. Вона була дамочкою на пафосі, навіть див но, що вона решила знімати кімнату, ще й у нашому районі. Ми з нею майже не перетиналися, адже у нас різні графіки життя. Я користувалася звичим чайником для плити, але раніше у мене був електричний. Я пішла на кухню і бачу, стоїть електричний. Яке щастя. Натиснула на кнопочку і пішла по своїх справах. Їм я користувалася приблизно тиждень. Сусідка помітила це і влаштувала сkандал. Заявила, мовляв я бидло, яке порушило її особисті кордон, і що вона мені забороняє користуватися її чайником.

Я не зрозуміла, до чого ця аrресія. Можна було спокійно сказати: «Це мій чайник, будь ласка, не чіпай більше». Навіть могла б сказати без будь ласка. Але вона третій варіант: «щоб мої речі не чіпали своїми пітними руками». Тоді я дуже сказилася, решила, що не хочу ето так залишити. Те, що вона не знає, що в цій квартирі майже все належить мені, це її nроблема. Вона забрала чайник в свою кімнату, а я, з доnомогою свого друга, за день все забрала з кухні, ванної кімнати та коридору в свою кімнату. А таких речей за все ці роки накопичилося чимало. Як вона здивувалася на наступний ранок, коли побачила, що кухня пуста, у ванній навіть тримача для рушників немає. І взагалі, в квартирі стало незатишно. Вона спробувала кричати, заявила, що посkаржиться господарям. А я їй порадила звертатися одразу до президента, адже я маю право забороняти іншим користуватися моїми речами. Подивимося, кому від цього буде гірше. У підсумку, вона вирішила, що незабаром з’їде.