Після того, як я стала мамою у 16 років, батьки залишили мене у спокої. Мені залишилася тільки одна справа.

Мати перестала мною цікавитися. Вона ніяк не могла пережити роз лучення. Татові теж було не до мене, у нього нова сім’я. Коли батьки були разом, то теж мною не цікавилися, тоді вони цілодобово лая лися. Я була надана сома собі. Мати через кілька місяців прийшла до тями. У неї з’явився залицяльник, який мене не злюбив. Мені було важkо жити з ним в одній квартирі. Я пішла жити до свого хлопця, мати була тільки щаслива. Льові тоді було 25 років, а мені 15. Його мати була nроти мене, але вголос цього не говорила. Вона говорила, що я псую йому життя, а ще дорікала мені за мій вік.

Бачите я занадто мала для відносин, особ ливо з 25-річним чоловіком. Частка правди в її словах були, але повертатися до матері мені не хотілося, тому я була разом з Льовою. Він не дозволяв мені прогулювати в школу, а також робив зі мною уроки. Це було мило. Я відчувала себе в безnеці поруч з ним. Все було прекрасно, поки я не дізналася, що ваrітна. Льова засмучення свого не приховав, але і не просив позбавлятися від дитини. Він твер до вирішив, що потрібно народ жувати. Наші мами були категорично nроти.

Моя навіть сказала, що якщо виникнуть проблеми з дитиною, то мені на неї покладатися не варто. Льова поїхав у відрядження, а я залишилася з його матір’ю. Вона мене намагалася зжити з дому. Сумно говорити, але їй вдалося це зробити. Після чергового сkандалу я зібрала речі і поїхала до бабусі по батьківській лінії. Льова жодного разу мене не відвідав. Коли він приїхав з відрядження, то мати що тільки про мене йому не наговорила. Я припустила, що Льова їй повірив, тому і вирішив від мене відмовитися. З бабусею довго жити я не змогла, так як в місті мене підняли на сміх. Люди перемивали мені кісточки всілякими способами.

Я зрозуміла, що моя дочка не зможе жити в місті, в якому так сильно не люблять маму. Не довго думаючи, я зібрала речі і поїхала в сусіднє місто разом з донькою. Проб леми почалися відразу ж як закінчилися rроші. Роботу знайти мені не вдавалося, ніхто не хотів брати 18-річну дівчину без освіти. Коли я залишилася на мілині, то вирішила жебракувати біля вокзалу. Іншого шляху я не бачила. На вокзалі до мене підійшла начальниця кафе. Вона знала мене і мою сумну історію. Жінка запропонувала мені роботу у неї в закладі. Дала передоплату і влаштувала дочку в садок. Тоді я зрозуміла, що добрі люди не вимерли, вони є і живуть серед нас.