Чоловік зажадав, щоб я накрила стіл до приїзду його друзів, а я обіцяла відвідати батьків. Цей випадок і поставив кінець нашому шлюбу

З Петром ми одружилися з великої любові. Ми були тоді молоді, тільки виповнилося 19. Ко хання запаморочило голову, і ми поспішили узаконити наші стосунки. Перші кілька років наш шлюб був ідеальним у всьому. Ми із чоловіком поділили обов’язки, побутових kонфліктів у нас не виникало. Я почувала себе оточеною турботою та любов’ю. Я була цілком задоволена своїм сімейним життям. Незабаром у нас з’явився син. Як відомо, з часом почуття згасають, загальних тем стає дедалі менше. Ось і в нас так сталося із чоловіком.

Після 15 років шлюбу основною загальною темою стала наша дитина. Ми все менше часу проводили разом, а всі обов’язки по дому згодом лягли виключно на мої плечі. Порозуміння в сім’ї було дедалі менше. Ігор став частіше пропадати на роботі чи з друзями, мало часу проводив удома. Якщо приходив, тільки поспати та посидіти біля телевізора. Я намагалася зблизитися з ним знову, але йому завжди було не до цього. Із сином час він теж не проводив. А ще з віком став дуже дратівливим.

Одного разу він зажадав у мене підготувати стіл у вихідні до приїзду його друзів. – Ігорю, я не можу, я обіцяла батькам, що навідаю їх у вихідні. Моя відмова стала причиною грандіозної сварkи, внаслідок якої він навіть наважився на мене підняти руку. Син у нас уже не маленький, йому 15, він усе розуміє. Він того дня наkричав на батька і зажадав покинути наш дім. Вже місяць Ігор живе на дачі. А я не знаю, що робити. Син бачити батька не хоче.