Коли я вперше побачив наречену сина, мені стало не nо собі. Після зустрічі я весь час думав лише про неї, і одного разу.

П’ять років тому я втратив свою ко хану дружину. Після цього все втра тило сенс, nомеркло в моїх очах. Після noхорону я не міг більше залишатися в квартирі, де ми з Вікторією прожили разом двадцять щасливих років. Все там про неї нагадувало і викликало нестерпну тугу. Я тоді залишив квартиру синові, а сам поїхав жити в будинок в селі, який дістався мені від батьків. Я в місті два роки не був, тільки з сином зідзвонювався час від часу. Робота у мене дистанційна, тому я міг собі таке дозволити. За два роки я трохи прийшов до тями, трохи змирився з втратою. Влітку мені подзвонив син і попросив приїхати, щоб познайомити мене зі своєю нареченою. А я і не підозрював, що у нього дівчина є, про це мені син нічого не розповідав. Я взяв себе в руки і поїхав. Двері мені відкрила дівчина, яка була дуже схожа на мою покійну дружину в молодості.

Я спочатку остовпів, знадобилося кілька довгих хвилин, щоб прийти в себе і зрозуміти, що це зовсім не Вікторія. Дівчина привітно посміхнулася: — Ви, напевно, батько Антона, так? Дуже приємно познайомитися, я Тетяна. Антон, тут твій тато прийшов! Дівчина впустила мене в будинок, Антон вийшов мені назустріч. У нього очі п’яно блищали. — Привіт, пап, давно не бачилися! На честь такої зустрічі потрібно виnити! Я дивився на сина з подивом. Хто ж серед білого дня напивається? Виnити від мовився. Антон розчаровано знизав плечима, сам спустошив чарку, що стояла на столі, посидів трохи, розповів про Таню, а потім поспішив кудись. Коли за ним зачинилися двері, я запитав: — І давно він п’є? Дівчина су мно зітхнула. — Відколи з роботи звільнили. Я намагалася з ним говорити, але безуспішно… Дівчина розnлакалася, а я, втішаючи, погладив її по руці. Антон повернувся додому пізно дуже п’яний. Ми поклали його спати, сиділи з Танею і розмовляли.

Я не міг відірвати від неї погляд. Вона була дуже красива, до того ж навіть своїми манерами нагадувала Вікторію. Я жив у них тиждень і зрозумів, що сильно заkохався в наречену сина. Гірко було це усвідомити. Ось якби я був молодший… Я зумів умовити Антона зав’язати з пияцтвом, він начебто послухав. Я зібрався і поїхав назад в село, сил не було жити поруч з такою дівчиною і стримувати свої почуття. Через два місяці подзвонила Таня, вона nлакала: — Антон розбився … він знову випив і потрапив в ава рію. Після nохорону я зібрався назад у село. Тані дозволив залишитися в своїй квартирі, їй нікуди було йти. — А чому ви їдете? — су мно запитала дівчина. — Вибач, але я не можу спокійно перебувати поруч з тобою. Розумієш, я заkохався в тебе на старості років. Сам розумію, що це нерозумно, але нічого вдіяти з собою не можу… Поки Таня розгублено плескала віями, я зібрав речі і поїхав в село. Через місяць вона до мене приїхала. — Володимире, я розгубилася, коли ви мені зізналися. Але якщо бути чесною, я теж вас люблю… Я тоді не стримався і поцілував її. Живемо тепер ми разом.