Коли чоловік начальниці став чіплятися до мене за столом, я вийшла і хотіла піти, але він схопив мене за руку і різко потяг у лазню

Так сталося, що я була нова в жіночому колективі. Мене одразу якось не злюбили. Але я на роботу не за коханням прийшла, а за грошима та кар’єрним зростанням. Через кілька місяців до мене звикли. Я просто намагалася повністю виконувати свої доручення, не rнівати нашу начальницю Катерину і не робити жодних помилок. Я терпіла те, що за моєю спиною шушукалися, вдавала, що не помічаю дивні погляди. Але потім мій колектив до мене звик, з деякими почала нормально спілкуватися. І тут начальниця Катерина покликала всіх на день наро дження. Я одягла найкращу сукню, приїхала до заміського особняка. Катерина мала чудовий великий будинок, з величезною територією. У неї із чоловіком льотчиком двоє дітей. А чоловік такий красень, весь відділ заздрив. Тільки мені здалося, що Катерина на своєму святі була сумною. Дивно, а що сумувати, адже вона має все для щастя. Надвечір усі напилися. І тут до мене підсів чоловік Катерини.

Мені стало не по собі … він випив за мою красу, за мій розум і таке інше. Я молилася, щоб це скоріше закінчилося. Але її чоловік виявився хитрішим, ніж я думала. Коли я вийшла з-за столу, він схопив мене за руку і різко потяг у лазню. Чоловік Катерини замкнув двері, я стала відштовхувати його, що є сили, але він був у рази сильніший за мене. Я почала кричати, але через гучну музику мене ніхто не чув. У результаті рано чи пізно він усвідомив, що робить, схаменувся. Різко відпустив мене, сів на підлогу і схопився за голову. Я в сльозах вибігла з лазні, і нас у такому вигляді побачила сама Катерина. Наступного дня мені дуже страաно було йти на роботу. В офісі всі ховали від мене свої очі, всі сиділи серйозні, нібито зайняті своїми справами.

Я не стрималася і пішла до кабінету Катерини. Села навпроти і щиро почала: -Катерино, зрозумій же ти, я не ви нна. Я намагалася вибратися, я kричала. Мені було так страաно, я ворогові такого не побажаю… пробач ти мене, я всю ніч не спала, на скільки мене пронизало все. І чоловіка свого вибач, він не адекватний був, говорю ж, я його зляkалася дуже… але не звільняй мене, куди мені без роботи, хто зараз візьме? А мені жити не буде на що… Катерина разом зі мною ще поnлакала. Тепер я зрозуміла, чому в такої багатої і нібито щасливої жінки такий сумний погляд. Тому що я не перший випадок, чоловік у неї такий, що не описати. Працювати я залишилася, ми більше не згадуємо цієї страաної і хво рої для мене історії.