Маша подала на роз лучення 4 роки тому. Крім дочки на руках – на ній залишилася купа борrів. Роботи не було. Незабаром вона змогла відсудити у чоловіка частину майна, подала на алі менти. На виручені rроші куnила маленьку однушку. Влаштувала дівчинку в садок.
Всі ці важкі роки поруч була тільки одна людина-мама. Вона готова була доnомогти з усім, що тільки знадобиться. Можна сказати, виховання внучки вона повністю поклала на свої плечі. — Мені навіть колеги заздрили.
Одна з них безпосередньо сказала мені, що дитина стала для неї тягарем, тому що мати і свекруха не погоджувалися взяти онука до себе – навіть на один вечір. Маша була дуже вдячна своїй матері, але ніколи не зловживала її доnомогою.
Пару місяців тому Маша познайомилася з Антоном. Він влаштувався в їх офіс, був турботливим, ввічливим і дуже цікавим. Одного разу Маша розповіла про Антона своїй матері. І про стосунки з нею довелося забути! — Ти з глузду з’їхала? Тобі що, одного ідіота було мало?
Навіщо тобі це? Живи спокійно! З донькою спілкуйся! Вона тебе цілодобово не бачить. Але ж вона навіть не знала Антона. Маша ще не встигла їх познайомити. Мама оперувала тим фактом, що просто так ніхто розведенку з дитиною в дружини не візьме. — Мамо, тобі не соромно? -Ні. У нього квартира є? Немає? Зрозуміло! Йому просто жити ніде-ось він і знайшов собі підходящий варіант.
— Мамо, перестань. Антон знімає красиву квартиру поруч зі своїм робочим місцем. Про доньку він не знає, а купувати власну квартиру поки не вважає необхідністю. — Так треба було познайомити його з дочкою. Тоді б і дізналася, для чого ти йому потрібна – або ж не потрібна насправді. Хто правий у цій історії? Чия позиція вам ближче? І що ви порадите в цій ситуації Марії?