Я знаю історію сім’ї мого чоловіка Максима. Він має молодшу сестру, яка вже має двох дітей. Максим любить своїх племінників, часто їх балує, дарує ті іграшки, про які діти так давно мріяли. Але потім сталося неща стя. Чоловік сестри Максима влучив у ава рію, його вря тувати не вдалося.
Тому всі тяготи з сестрою та племінниками лягли на свекруху. Але вона сама хво ра та слабка жінка. Тому мій чоловік допомагає їм матеріально, постійно. Коли їде до них у гості, то набирає повні пакети смаколиків.
Я була не проти. Навпаки, навіть за, тому що не кожен може піти на такі поступки на благо іншим людям, хай це навіть буде на шкоду самому. Таким був мій чоловік. І я дуже пишалася ним. Але потім поступово, я помітила, що Максим дає сестрі занадто багато грошей.
На дітей стільки за один раз піти не могло. Максим зізнався, що це для самої сестри, бо вона хоче налагодити своє особисте життя, тож бігає салонами краси. У цей час її діти вдома, на холодній підлозі лежать і nлачуть від голоду.
Тоді свекруха сказала, що мій обов’язок саме в тому, щоб наглядати за племінниками . Мовляв, я маю з них нормальних дітей виховати. Але я не наймалася у прислугу. Мені хоч і шкода золовку, але що вдієш, і таке у великих сім’ях буває.
Я особисто не наймалася бути нянею, я можу просто залишити дітей у мене на ніч, але виховувати я не візьмуся. Але свекруха все одно продовжує тиснути на мене. Я думаю, якщо ця жінка має сили так кричати на мене, то чому немає сил, щоб відвідати дітей?