”Ти що? Не випрала і не випрасувала мою сорочку? Знову цілий день сиділа в інтернеті?” – Мишко кричав рано вранці на весь голос. Дружина ледь розплющила очі та не розуміла, що відбувається, адже вона всю ніч працювала віддалено. “Міша, будь ласка, я всю ніч працювала”, – слабким голосом сказала Ольга, намагаючись підвестися з ліжка. “І що? Це не виправдання. Ти знаєш, що мені потрібно було чиста і випрасувана сорочка для сьогоднішньої зустрічі!” Ольга подивилася на Мишка, намагаючись придушити сльози.
“Міша, я справді забула. Я так втомилася після роботи. Можливо, ти зможеш одягти іншу сорочку?” “Не впевнений, що інша сорочка буде підходящою”, – відповів Мишко, але його голос пом’якшав. Він глянув на Ольгу і зрозумів, що був надто грубий. “Пробач мені, я не хотів кричати. Я просто дуже нервуюся через цю зустріч”, – сказав він, сідаючи поряд з Ольгою на ліжко. Ольга посміхнулася йому з останніх сил. “Я розумію, Мишко. І я чудово знаю, що ця зустріч важлива для тебе.” Мишко взяв її за руку. “Дякую, що ти мене розумієш. Я знаю, що тобі теж важко.” Вони обоє подивилися один на одного і зрозуміли, що, незважаючи на всі труднощі,
вони завжди підтримуватимуть один одного. Мишко підвівся і пішов до шафи, щоб знайти іншу сорочку. Він знайшов одну, яка, на його думку, могла б бути підходящою для зустрічі. “Як щодо цієї?” – Запитав він, показуючи сорочку Ользі. Вона кивнула головою. “Так, те, що потрібно.” Мишко посміхнувся їй у відповідь. “Дякую, моя люба. Я знаю, що я буваю іноді нестерпним, але я дійсно ціную твою підтримку.” Ольга тепер уже щасливо посміхнулася йому у відповідь. “Я завжди буду тебе підтримувати, Мишко. Адже ми команда.” Мишко кивнув, погодившись із нею. “Так, ми дійсно команда.” Цей невеликий інцидент нагадав їм обом, як важливо розуміти і підтримувати партнера, навіть у важкі моменти.