Коли сусідські діти вже перейшли кордони, я пішла з’ясувати все з їх мамою. Але з нею справи пішли ще rірше

Мені дуже не пощастило з сусідами, а точніше з їх дітьми. Вони дуже вередливі і при тому, батьки їх не особливо ла ють. А я вже втомився щоразу робити їм зауваження, від яких немає ніякого толку. В черговий раз у мене був зіпnований ранок. Я виходжу з дому і тут бачу, що на стіні мого під’їзду червоною фарбою написано: тут живуть… І по черзі ім’я та прізвище мешканця з його номером телефону. Особисто мені дуже неприємно, що мої особисті дані так просто виставлені всім напоказ. Мало які люди можуть це собі переписати, мені зайві про6леми ні до чого.

Я вирішила розібратися з цим через батьків сусідських дітей. Приходжу до них додому, а мені їх матуся заявляє: -Ой, вони такі продумані. Мабуть, у мене в блокноті підгледіли дані всього під’їзду. І ще встигли переписати собі, справжні детективи. Мати була дуже горда за своїх дітей. І її мало хвилювало те, що я не хочу, щоб моє прізвище красувався на стіні. Я постаралася пояснити їй, що вийшло не дуже красиво. -Так вам не подобається? Я їм скажу, нехай ваш рядок більш красиво напишуть.

Мабуть, у цієї жінки не все в порядку з головою. Але продовжувати їй щось пояснювати я не бачила сенсу. Яка мама — такі й діти. Але це ще найменше з бід, які робили ці діти. Вони як-то раз упіймали близько 5 котів у дворі, притягли їх на останній поверх і влаштували котячі гонки по під’їзду. Потім весь під’їзд брудними кішками смердів. А на минулому тижні вони викопали яму біля будинку, і всі машини провалювалися в цю ямку, водії лаялися і кричали. А діти від цього тільки сміялися. Але маму, мабуть, всі ці витівки тільки веселять.