Мені в голову довелося сховати від чоловіка банку, щоб тільки я пила цю каву. Однак у той момент сталося те, від чого мене стало ніяково

Дев’яності стали важkим випробуванням для багатьох. У нас із чоловіком у той період були дуже, просто дуже напружені стосунки. Ми лая лися практично щодня, навіть почали думати про розлу чення. Не могло так продовжуватися вічно. Бульбашка взаємних образ і претензій мала колись луснути. Справа була не у фінансах, але це просто підливало олію у вогонь, збільшуючи напругу. Харчувалися ми у той період скромно, зарплату часто затримували. Пам’ятаю, іноді чоловікові замість грошей могли дати декілька пачок макаронів. Ми не жили, а виживали. Але якось мені вдалося вдало продати свою картину, і я отримала невеликий гонорар.

Купила необхідні продукти, а на гроші, що залишилися, велику баночку з кавою. Я цей напій просто обожнюю, але в нас на той час не завжди були на нього гроші. Коли вдома я розкладала продукти, в душу закрилися злісні думки: «Чому Борис повинен пити мою каву? Обра жає мене весь день, ще буде мій напій пити. А його і так небагато. Сховаю його, питиму тільки тоді, коли він на роботі буде .» Я вирішила сховати банку на верхній полиці. Коли піднялася на стілець, щоб покласти її туди, банка вислизнула в мене з пальців, відкрилася під час падіння і кава висипалася прямо в суп собаці. Я тоді сіла та розnлакалася.

В голові крутилися думки, що це карма за мої злі думки. Як ми з чоловіком могли докотитися до таких огидних стосунків? Що сталося з нашою родиною? Я щиро покаялася за свої думки, вирішила, що настав час починати налагоджувати стосунки, знову намагатися піклуватися один про одного. Тоді зателефонував телефон. То був друг чоловіка. -Кать, у мене тобі подарунок, приїжджай. Я поїхала. Роман вручив мені банку кави, таку саму, яку я купила. -Це тобі. Просто спало на думку. Ти ж любиш каву. Я вирішила, що то знак. Я на правильному шляху.