Тамара, якій виповнювалося 50 років, вирішила відзначити свій день народження, виконавши мрію всього життя: замість традиційного святкування у кафе вирушити у подорож до Італії з близькою подругою Лерою. Дочка Олеся була здивована і трохи несхвально поставилася до цієї витівки, почуваючи себе обділеною. Але мати пояснила свій вибір, пославшись на емоційну підтримку, яку Лєра надавала їй після смерті чоловіка, і нечасті візити дочки. Але Олеся, відчуваючи себе обділеною увагою, критикувала мати за те, що та не допомагає їй матеріально і віддала перевагу подрузі сім’ї. Однак Тамара відстоювала своє право жити для себе, накопичивши достатньо коштів на подорож.
Advertisements
Олеся все ще висловлювала своє розчарування, вважаючи, що мати мала підтримати її матеріально, особливо з огляду на проблеми з роботою у її чоловіка Івана. Тамара не раз згадала одну підслухану розмову, в якій Олеся та Іван зневажливо відгукувалися про неї, що і зміцнило її у рішенні поставити власне щастя на перше місце. Вона розповіла Лєрі про почуте, і та порадила їй насолоджуватися заслуженим відпочинком. Поїздка пройшла на ура, але Тамара відчула сильний смуток, коли дочка не привітала її з днем народження. Повернувшись додому, вона запропонувала Олесі приїхати до неї в гості з подарунками, але та холодно відмовилася.
Через місяць Олеся прийшла до Тамари в сльозах, розповіла, що Іван незабаром покине її, і запропонувала продати квартиру Тамари, щоб фінансувати новий бізнес чоловіка і, можливо, утримати його. Тамара рішуче відмовилася, вже цінуючи свою незалежність та спогади про квартиру. Ця конфронтація призвела до напружених відносин. Тамара змирилася з тим, що їй доведеться зустріти старість без дочки та онуків. Через 5 років стосунки з Олесею покращали, хоч і були позбавлені колишньої теплоти. Так чи інакше, рішення Тамари поставити своє щастя на перше місце виявилося мудрим, оскільки вона все ще спостерігала за сімейними проблемами Олесі і непостійністю Івана в роботі.