Аню поклали в пологовий будинок задовго до пологів: вагітність на останніх термінах протікала важко, і лікарі ризикувати не хотіли, до того ж до появи на світло готувався не один малюк, а відразу двоє.
Майбутній матусі пропонували плановий кесарів розтин, але вона дуже хотіла народити сама, тому лікарі вирішили спробувати — в операційну забрати завжди встигнуть.
Крім того, у Анни з чоловіком був контракт на партнерські пологи, а хірурги дуже не люблять сторонніх в операційній.
Пологи у Ані почалися пізно ввечері; відразу ж було повідомлено чоловіка, який приїхав буквально через двадцять хвилин — і ми перевели їх в передродову палату.
Так як народжувала Аня вже не в перший раз, вона знала, що від неї вимагається, вела себе стримано і розумно, і о четвертій ранку на світ з’явилася перша дитина.
Малятко закричало відразу ж, акушерка привітала з народженням першої доньки. Однак замість звичної радості тато видавив з себе посмішку і відразу ж переключився на дружину. Ще через десять хвилин на світ народилася друга дівчинка.
Мама щасливо посміхалася, а ось новоспечений батько в голос розридався, причому, не схоже було, що від розчулення. Ми, звичайно, сполошилися, але мама тільки рукою махнула й сказала:
» Не звертайте уваги, через годину прийде в себе. Це наші п’яті двійнята і знову дівчинки. Він дуже хотів хоча б одного хлопчика, але не судилося, ось і засмутився. Але він обожнює дочок, так що все буде добре ».
І дійсно: спостерігаючи на наступний день під вікном пологового будинку натовп чарівних дівчаток на чолі з татом, які прив’язували повітряні кульки і кричали мамі, що люблять її, ми зрозуміли, що у цій сім’ї дійсно все добре. Але тата шкода.