Катя дуже переживала за те, що коханий не підтримав її у скрутні часи. Але вона ще не знала, з ким її зведе доля у майбутньому

– Сестричка, припини ревти! Цей нікчема, Артур, не вартий твоїх сл із! А його нова пасія – у підметки тобі не годиться. За кілька місяців хво роби Катя схудла і втратила все волосся на голові. Коли ліkарі поставили діаrноз, ніхто її не підтримав: ні її молодик, ні подруги, ні колеги. Лише сестра, Ганна, простягла її руку допомоги. Сплатила курс ліkування та реабілітацію. А тепер заїхала за нею до ліkарні, щоби відвезти до свого заміського будинку. – Там ліс, чисте повітря, річка. Це тобі піде на користь. Як тільки машина заїхала у ворота, до них підбіг великий, кудлатий собака.

– Знайомся – це Граф, твій друг і охоронець . Ти ж не хочеш нудьгувати тут одна. Він раніше жив у господарів, вони його добре виховали, потім поїхали за кордон, а Графа віддали до nритулку. Йому теж потрібен друг. Ось ви з ним і піклуватиметеся один про одного. Катя обережно увійшла до хати. Там було дуже затишно. Ганна внесла пакети з їжею, ще трохи побула, допомогла сестрі облаштуватись і поїхала до міста. Залишившись одна Катя, лягла на диван, сховалась у пледі і почала nлакати. І раптом Граф підійшов до канапи, поклав голову їй на ноги і почав потихеньку скиглити. – Зголоднів? Ходімо, хлопче, я тебе нагодую. Так вони почали жити разом. Потоваришували, гуляли лісом, плескалися в річці, грали і навіть засипали разом.

Катя потихеньку поверталася до життя – Мені тепер є заради кого жити, – говорила Катя, обійнявши кудлату голову Графа. Ганна регулярно відвідувала їх, привозячи щоразу продукти. Цього разу вона привезла із собою ще й кошеня. – Уявляєш, приходжу, а він у мене перед дверима на килимку сидить. Дивись якийсь забавний! Кошеня, нітрохи не соромлячись, полізло до Графа за пазуху. Той прихильно прийняв малюка. – Зустріла Артура. Ти ж скрізь і всюди в чорний список занесла. А він вибачається і передав номер свого телефону, щоб ти йому передзвонила, – Гнна передала сестрі листок паперу. – Я назву кошеня Димок, – сказала Катя, скомкавши і викинувши папірець у відро для сміття.