Того дня я прийшла до школи за донькою раніше, сіла в коридорі і почала чекати на дзвінок. Раптом почулися слова вчительки, від яких у мене брови на лоб полізли.

Моя дочка цього року пішла до першого класу. Я дивилася на неї і не вірила, що це моє маля, яке ще вчора лежало на моїх гpудях і мило засинало. Так ось, дочку я забираю одразу після уроків. Вчителька каже, що з продльонкою для дітей складніше звикнути до школи. Я завжди йду раніше, чекаю хвилин 5-10 до дзвінка, заразом і перевіряю, як діти поводяться на уроках, чи слухають вони вчительку. Якось я прийшла, сідячи в коридорі навпроти їхнього класу, а у дітей був урок малювання.

Вчителька роздавала їм альбоми, на які ми скинулися батьківським комітетом. Я побачила, як діти почали розглядати малюнки на альбомах, шукаючи своїх улюблених героїв, а альбому з блідими обкладинками залишалися не зворушеними. Тут наша класна керівниця сказала те, що я хотіла б, щоб чули всі дорослі в тому числі. Вона підняла один альбом без особливих прикрас на обкладинці і сказала: – Улюблені, ви все шукаєте найкрасивіші, найяскравіші обкладинки із найкрасивішими малюнками на них.

Так роблять і багато дорослих. Але, знайте, що ваш малюнок не залежатиме від малюнка на обкладинці. Обкладинка – це лише обгортка, вона не важлива. Ви ж не вибираєте несмачні смоктальні цукерки з гарними обгортками, коли поряд є шоколадки з менш привабливими дизайнами? Ось так і в житті… вчіться оточувати себе змістом, а не обкладинками та обгортками. Я була така щаслива, що нам трапилася саме така вчителька. Я б дуже хотіла, щоб ці слова прочитали якнайбільше дорослих, адже в них ховається вся сyть людського суспільства; ми всі вибираємо обrортки, не зважаючи на зміст.