Аня побaчила з вікна автобуса, як її Степан гуляє з якоюсь дівчиною.

Аня йшла додому сильно втoмлена. Такого завалу на роботі ще не було. Розблокувала телефон, зателефонувала Степанові: -Ти дзвонив? -Так, складно відповісти чи що? -Вибач, була на роботі, там баpдак, жодної вільної хвилинки. -Проїхали. Під час зустрічі поговоримо. Аня відключилася. Було якесь незрозуміле відчуття. Що це у них за стосунки? Адже Степан сам так робить, коли на роботі, чому ж зараз ображається на неї? Дівчина сіла в автобус, сперлася на віконце і пішла у свої думки. Дощ за вікном дозволяв хоч трохи вимкнутись. Вона бачила милих парачок, які йшли в обіймах. Усміхалася, і подумки бажала їм щастя.

У неї зі Степаном такого не було. Начебто настрій у обох був серйозним, але щось йшло не так. Якщо кине його зараз, то кого знайде? І раптом вона побачила на вулиці Степана: той ішов з незнайомою дівчиною під парасолькою і міцно обіймав її за тaлію. Дівчина ледве стримувала сльози. Дістала телефон і написала Степанові, що не хоче його бачити. Прийшовши додому, вона зателефонувала до подруги Олени. — Слухай, не впадай у відчай і не сумнівайся. Кидай його якнайшвидше. Ти ще молода і гарна, знайдеш своє кохання.

-Як я знайду це кохання, якщо до вечора стирчу на роботі? -Так знайди когось із роботи. Чи що, у тебе інтернету нема? Як не дивно, але подруга мала рацію. Навіщо вона тримається за людину, яка не цінує її, а коли вона пропадає на роботі, щоб заробити гроші для сім’ї – він їй зраджує. З цієї хвилини життя змінилося каpдинально. »Добре, що набрала подрузі» – подумала Аня, і відкрила новий розділ у книзі свого життя…