Лариса не змогла стримати сльо зи, коли побачила колишнього kоханого з найкращою подругою, адже вони її навіть дитини позбавили

Ми зустрілися на вечорі випускників. Десять років минуло, так цікаво, як всі змінилися, чим займаються, які у них сім’ї. Першою я побачила Ларису, ми жили в одній кімнаті гуртожитку, я тут же до неї підійшла. Ми обнялися, розговорилися. А потім в ресторан прийшов Борис зі Свєтою. — Ой, а Борька — то за тобою бігав у студентські роки. -Тихіше ти, навіщо минуле згадувати. — А що він зі Свєткою зустрічається тепер? -Вони взагалі-то одружені… слухай, давай вийдемо, там кафе навпроти. Я просто не можу на них дивитися ось так ось. Очі Лариси тут же наповнилися сльо зами, і ми непомітно вийшли з ресторану.

Сіли за столиком, замовили каву, Лариса ще замовила чогось міцнішого і випила за один раз. Я чекала, поки вона почне свою розповідь. Це було див но, бо зі студентства десять років минуло, напевно, тут щось не так. — Вони мені все життя зіпсували, — почала Лариса, сльо зи не переставали литися. Я обняла подругу, намагалася її втішити, правда не розуміла від чого… — Я ж ще зі студентства була якоюсь нечупарою. Всі речі у мене валялися не зрозумій де, А Свєта ходила, підбирала все і лаялася на мене. Готувати я теж не вміла, куnлю що-небудь перекусити і все. Свєта потім обіди готувала, щоб я собі шлунок своїми перекусами не посадила. Борька ж залицявся до мене довго.

Я в підсумку полюбила його, вперше і так міцно … ми стали зустрічатися. А потім я стала помічати, що на всіх наших побаченнях Свєтка. Ми в кіно підемо, і ось вона випадково вже сидить на кріслі, коло Борьки. Якщо ми на танці збираємося, то Свєтка вже там і кличе Борю на білий танець. Так скрізь і всюди вона бігала за нами. А потім я поїхала на канікули до батьків. Мені тоді так погано стало. Нудило від усього, запахи дратували. Перевірила-ваrітна. Але я розуміла, що я студентка і Борька теж, ми дитини не потягнемо.

Я позбулася дитини. А потім пошkодувала про це на все життя. Невдало все пройшло, більше дітей мати не можу… повертаюся я в общагу, а мені повідомляють, що Боря весь цей час зі Свєтою жив, та не тільки жив, ще й спав. А тепер вони щасливе подружжя, навіть не підозрюють, що через них у мене не може бути дітей… я потім ще довго Борьку забути не могла, відносини побудувати не можу, та й не хочу більше. Кому потрібна жінка, яка наро дити не може.